21 лютого весь світ святкує Міжнародний день рідної мови. Студенти нашого коледжу вербалізували власні думки про мову як скарб нації.
«Мова відлунням думок створює унікальний пейзаж нації, де кожне слово – мазок на неосяжному полотні мовомислення народу» (Савка Данило). «Про День рідної мови повинна пам’ятати кожна культурна людина, яка усвідомлює, що мова є незамінним і безцінним надбанням людства. Мова – найвища форма патріотизму. Вона репрезентує народ у світі. Так, як промені Сонця розсіюються в краплях дощу, щоб народити веселку, так і мова збагачує нас словами, щоб ми могли описати власний світ почуттів, емоцій, переживань» (Вай Кірія). «Слово – це отаман, який веде своє військо, тобто наш народ, із далекого минулого в омріяне майбутнє. Слово – це скарбниця мудрості й любові до Батьківщини» (Дудяк Ангеліна). «Багатство народу – це мова, яку варто берегти, розвивати та передавати майбутнім поколінням. Вона відображає сутність народу, його ідентичність і унікальність, а також об‘єднує націю…» (Колодніцька Віра). «Чужою мовою неможливо висловити любов до Батьківщини, бо рідна мова – не просто слова… Це кров патріотів, муза поетів, традиція й новаторство мислення народу. Мова – це діамант, який неможливо огранити цілком, оскільки її красу ніхто не здатен одягти в завершену форму» (Рудяк Вікторія). «Мова – ідентифікатор світосприйняття та цінностей народу, зафіксований у тлумачному словнику. Не кожен народ славиться такою багатогранністю, милозвучністю мови, як українці. Саме завдяки милозвучності мови наш народ створив близько пів мільйона пісень протягом століть. Це свідчить про співучість нації, про її вміння поетизувати мудрість, звичаї, історію в серці кожної пісні» (Вікторія Карась). «Мелодійна та неповторна українська мова… У культурній спадщині маємо сотні тисяч пісень, слова яких увібрали в себе шум дерев, спів птахів, дзюрчання струмків, серцебиття закоханих, жагу до життя, біль втрат, молитву за перемогу над злом… Так, рідна мова вирізняє нас поміж інших націй!» (Деркач Тетяна). «Мова – це історія. Історія – це минуле, проектоване на майбутнє, бо без минулого нема майбутнього. Мова – це культура. Культура – традиції. Усе взаємопов’язане…Саме тому сьогодні треба боротися… І зброєю, і словом, адже мова – теж зброя» (Струк Роман). «Зараз, у нелегкий час, Україна відстоює не тільки власну територію, а й мову. Мову колискової… Мова – скарб. Мова – пам’ять нації, оскільки саме вона береже не просто слова , а й ними «одягнуту» історію, культуру, ментальність. Бережімо скарб, який називається МОВА!» (Щеглюк Софія).