Минуло 209 років з того часу, як у світ прийшов Тарас Шевченко.
У нього, як і в кожного, «своя доля і свій шлях широкий»…
Але цей шлях завжди повертав до України словом, малюнком, думою, піснею…
Тарас Шевченко – пророк!
Він ще 2 століття тому просив: «Обніміться ж, брати мої»…
Прийшла лиха година. Війна…
Навіть над тиловим вишневим садком гудуть не хрущі, а балістичні ракети й дрони…
«…Було колись в Україні ревіли гармати…»
І тепер ревуть!!!
Ревуть літаки, зранені серця, а українці крізь роки чують слова славетного Тараса.
«А серце б’ється – ожива, як їх почує»…
Українці добре знають: у «своїй хаті своя й правда, і сила, і воля»…
І українці гуртуються, обіймаються…
Обіймаються добровольці й волонтери, лікарі й поранені, воїни ЗСУ і воля…
Обіймається Україна і весь цивілізований світ.
І звучить Шевченкове слово, Шевченкова дума, Шевченкова пісня, яка ніколи «не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава, Слава України!»
автор тексту -Роксолана Стефурак.
